Газета "Україна молода" 2003.11.11 http://www.umoloda.kiev.ua/regions/62/164/0/1277/
Історія двох людей і одного фестивалю, або
Як у Сумах прописався Бах
Ми
зустрілися вперше давно-давно, для сучасних юних - у незапам'ятні часи. Тоді
тільки ввійшли в моду дискотеки, почали організовуватися дискоклуби та дискокафе.
Тодішні молоді до них прагнули так, як ось кілька років тому вже їхні діти почали
прагнути на "паті", а зараз хтось прагне ще на якісь "сейшени"...
Як на мене, то було недавно. І був обласний конкурс цих самих дискотек, а на
ньому, відповідно, - журі. Я потрапила туди як журналістка "молодіжки",
Марина і Орест - як викладачі музичного училища. Недавно після консерваторії,
молоді, сучасні (зараз би сказали "продвинуті"), вони вирізнялися
з-поміж інших. По-перше, бо були подружжям: нечасто буває, аби чоловік та дружина
дружно "переводили" вихідні на громадську роботу. По-друге, відзначалися
компетентністю. Зокрема ж: Марина - діловою енергійністю, а Орест... Він взагалі
випадав із контексту. У тодішніх суціль російськомовних Сумах говорив винятково
українською і на все мав власну точку зору. Пізніше до цих прикмет додалися
інші, скажімо, він всюди їздив на велосипеді, у Сумах це теж було не прийнято.
Окрім того, з'ясувалося, що українською він говорить з усіма на всіх рівнях,
за що його дехто дещо недолюблював.
Орест
Можливо, та нелюбов стала однією з причин неплавності кар'єри
Ореста Коваля. Його, за фахом піаніста, невдовзі послали вчитися на органіста
- у місті задумали встановити орган і під нього реставрували занедбану Троїцьку
церкву. Органістом Орест став, але для Сум - винятково за фахом. Посаду штатного
органіста на той час віддали іншому, запрошеному з Ленінграда музиканту. Ковалю
ж запропонували посаду органного майстра: "Викрутку в руки і вперед, або
будеш без органа", - як характеризує тодішню свою роботу сам Орест. Але
ні на колегу, ні на "обставини, що склалися", ні навіть на тих, хто
ці обставини складав, він сьогодні не нарікає. "Якби відразу став органістом,
у мене було б зовсім інакше життя, і навряд чи я домігся б того, чого досягнув
сьогодні. А так я був поставлений перед потребою виживання, мусив багато чому
вчитися. ...Загалом усі проблеми, вважаю, лише на користь людині, вони змушують
її шукати якісь нові шляхи і, власне, розвиватись, рухатися вперед..."
Марина
Чоловікові можна займатися пошуками сенсу життя та свого призначення
у ньому, вважаю, лише тоді, коли він має надійний тил. Орест шукав нелегко.
І роботи та заробітку, і духовного притулку, і внутрішньої справжності. І якщо
він говорить тепер: "Відчуваю, що зараз починаю структуризуватися в космосі.
Адже кожен у цьому світі має займати своє місце. І коли людина знаходить його,
їй дарується багато зв'язків, дається інформація, надходить енергія... Мені
здається, я визначився зі своїм", я відразу думаю про Марину.
Досить-таки завантажена на роботі у Сумському музичному училищі, вона знаходила
в собі енергію бути автором училищних "капусників", вести якісь заходи,
а ще - виховувати сина й доньку, брати пожити до себе племінницю і ...терпіти.
Останнє - найскладніше. Бо, згодьмося, переважно чоловічі шукання розбиваються
об буття. І вдома кажуть "або-або"... Марина, гадаю, дала Оресту достатньо
часу, аби шукати себе... І як не хочеться бути начебто банальною, але слова
з пісні не викинути: то була любов. І ця нібито ефемерія (тим паче, при такому
сімейному стажі!) теж є однією з дійових осіб нашої історії, зовсім неепізодичною.
Орест
Він народився у Львові, в родині, де не було музикантів за
професією, але дітей хотіли бачити музичними. Старшу сестру віддали навчатися
гри на скрипці. Коли їй було вісім, а йому шість, Ореста запитали, чи хочеться
грати і йому. Ніби так. І тоді батьки зробили мудро: вони купили рояль. Як багато
хто не навчився грати, навіть маючи обдарування, бо інструмент не ставав членом
родини! Орестів старенький віденський рояль, зроблений на початку двадцятого
століття, вже знав не одні руки, але грав добре. Непогано він лунає й зараз
у рідній львівській оселі. Саме він підготував нашого героя до Київської консерваторії.
Там Орест і зустрівся з Мариною. Заходячи до дівчачої кімнати на чай, він не
міг не завважити, як швидко втомлюються від "філософських" розмов
подружки, а Марина лишається уважною і підтримує бесіду. Потім приїхав його
батько і вони разом мали йти до театру. Марину одягала вся кімната, намагаючись,
аби весела випускниця Одеського музучилища виглядала серйозно і скромно - саме
такою, на їхню думку, вона мала сподобатися потенційному свекрові.
А потім вони приїхали до Сум, де жили батьки Марини.
Музичний дарунок
Як би там не казали, а роль особистості в історії надзвичайна.
От є собі загал, який існує. Існує та й існує, і раптом з'являється хтось, хто
вирішує: щось тут треба змінити. І починає це робити. Чи навіть не вирішує змінити,
а просто каже: "Хочете, я вам зіграю?". І починає грати. І неодмінно
з'являються люди, яким, виявляється, це було потрібно. І щось у житті загалу
стає іншим.
Проектів, які здійснив Орест у Сумах, було немало. І серія концертів "Історія
органного мистецтва", і цикл за участю клавесиністів України "Срібно
дзвенить клавесин", і ще немало концертів запрошених музикантів та своїх
власних. Бо ж Орест є керівником ансамблю барокової музики "Органум",
що складається з флейти, скрипки, віолончелі та клавесину, за яким стоїть сам.
Коли якогось року Коваль здійснював проект "Музичний дарунок" - проводив
серію концертів, об'єднаних черговою ідеєю, мені вперше спало на думку порівняння:
власне, це подружжя, Орест та Марина, є також дарунком. Музичним дарунком цьому
місту. Бо, попри всіляку культурну діяльність, афіші, концерти, гастролі, що
відбуваються тут, їхнє прізвище вже не плутається з чиїмось іншим. Вони разом
склали якусь свою "музичну школу": Марина - навчаючи та допомагаючи
Оресту, Орест - концертуючи та займаючись продюсерством. Вони, свідомо чи несвідомо,
явно чи приховано, стали невід'ємною складовою музичного життя Сум. А ще попереду
було те, що мало назватися фестивалем...
"Оскільки я не був утруднений стабільною ставкою, то мусив організовувати
концерти самому собі, - пояснює Орест. - І я навчився те робити. Ще відчув,
що хочу не лише грати, а спілкуватися з людьми. Мені здавалося, що це допоможе
мені позбутися сценічного хвилювання. У Рівному, коли працював там органістом,
почав сам вести свої концерти. Але хвилювання, навпаки, зросло в два-три рази.
Спочатку. А потім справді прийшло розуміння, що спілкування очі в очі поруч
з грою дає незмірно ближчий контакт із людьми... Тож навчившись організовувати
концерти для себе, я подумав: чому не зробити того ж для друзів? І назвати це
фестивалем..."
Бах
Спочатку був "Органум". Згодом ця назва фестивалю
стала й назвою громадського об'єднання, яке, до речі, виграло шість грантів
фонду "Відродження" на фестивальну діяльність. О, скільки зарубіжних
музикантів тоді побувало в Сумах! А їх запрошення - справа досить недешева,
чого вартий лише проїзд... Потім додалися джаз-фести. І у дев'яносто п'ятому
році з'явився Бахівський фестиваль. Чому саме Йоганн Себастьян?..
Почалося все ще колись, на початку спілкування з органом, році у сімдесят восьмому,
з того простого спостереження, що в нотах композитора немає жодних звичних для
музиканта позначок. Ноти - і все. А як грали це за часів Баха? А чи правильно
інтерпретуємо ми його зараз?.. "Будучи органістом, не можна не вивчати
Баха глибоко. Щоб грати його, треба знати не лише про інтерпретацію його музики,
а й загалом про музику епохи бароко. Почалися знахідки, співставлення думок,
радість, коли виявлялося, що провідні музиканти про якісь речі щодо цього думають,
як і я. Отже, існують об'єктивні закони розуміння музики епохи бароко. Так прийшла
думка запровадити в Україні правильне відтворення Баха і шляхом проведення фестивалю
його музики, загалом музики бароко..."
Додамо, що осягаючи Баха, Орест вивчив німецьку мову ("Кожен, хто грає
на органі, мусить знати німецьку").
Марина
Вона стає співучасницею дії ще "на дальніх підступах".
З нею обговорюється концепція. Вона перша знайомиться з програмою та артистами,
потім часто опікає їх. Допомагає складати буклети, веде фестивальні концерти.
А ще допомагає розвиватися навколо фестивалю музичній критиці - працює зі студентами,
навчаючи їх писати рецензії. Слідкує за Орестовими виступами і рецензує їх окремо
- вдома. "Марина - суворий критик моєї діяльності, - посміхається Орест,
- буває, надто суворий. Іноді мені доводиться відстоювати концепцію, а Марина
тим часом вважає, що не варто давати глядачеві чогось важкого для сприйняття.
Колись півтора місяці до фестивалю сперечалися. Але ж зрештою під час концерту
того фінського музиканта ніхто не вийшов із залу. Публіка виявилася спроможною
сприйняти "Мистецтво фуги", останній, найглибший твір Баха. Це ж фестиваль!
Люди розуміють, що йдуть не просто на розвагу..."
У суперечках народжується істина, і Марина знов обговорює концепцію - вже наступну...
Дарина і Ярослав
Ви вже уявили, в якій сім'ї росли ці діти? Тому нічого дивного,
що фестиваль став часткою і їх життя. Ярослав від початку допомагав робити афіші,
буклети, розробив сайт фестивалю, працює над дизайном календарів, компактів,
касет... Зараз діти в Києві і, сміється Орест, є агентами фестивалю там: зустрічають
та супроводжують артистів, допомагають чим можуть.
Даша стала учасницею найпершого фестивалю. У парі ще з одною дівчинкою співала
партію дитячих голосів, виступаючи з органісткою з Молдови. ("Зранку Марина
з ними попрацювала, і увечері вони виступили").
Останній фестиваль особливий: у ньому брала участь хорова академічна капела
"Почайна" Києво-Могилянської академії. А у хорі співає Дарина Коваль,
яка навчається нині в Могилянці. Так через десять років вона знову на фестивальній
сцені.
Бах-фест-2003
Фестиваль, що протягом жовтня тривав Сумах, відкрився концертом
уроджених українців, але вже французьких музикантів - саксофоніста В'ячеслава
Казикіна та піаністки Людмили Зайцевої. До програми фестивалю, несподівано навіть
для його продюсера Ореста Коваля, ввірвався чудовий сюрприз. Своїм коштом на
відкриття приїхав композитор Жерар Єронімюс. Його твір "Турбійон",
українською - "вихор", мав світову прем'єру в Україні: перше виконання
відбулося у Києві, друге - у Сумах.
Бах-фест наповнює сумський жовтень особливим звучанням. А для Ореста важливо
ще й інше. "Нарешті завважують ту мою попередню діяльність, - говорить
він. - У фестивалів з'являються стратегічні партнери. Вже кілька років допомагає
"Крафт фудз Україна". Виявив зацікавленість і запропонував партнерство
такий значний концерн як Укрросметал. Вже сам по собі факт, що представники
бізнесу так чинять, вселяє оптимізм, - значить, є люди, які працюють не на один
день, а на майбутнє... Постійно підтримує фестиваль обласна рада. Цього року
запропонувала підтримку команда Сумського міського голови Володимира Омельченка..."
Та вже й справді важко не помічати це велике явище, якому більше десяти років,
- фестивалі об'єднання "Органум".
Глядач
"Те, що я роблю, належить не мені", - каже Орест.
Мабуть, справді, всі ми - малесенькі інструменти велетенського оркестру, керує
яким хтось там, вище. Важливо лише правильно обрати свою партію, не переплутати
ноти, не зіграти фальшиво...
А глядач? На присутність його фестивалю не можна скаржитися, а от на співзвучність?
"Життя, звичайно, змінюється: цінності, установки... Соціально людина змінюється.
Але є в людях, які приходять на концерти фестивалю, і незмінне. Якась часточка
душі, що потребує високого мистецтва. Цей компонент зберігається вічно - це
розлито в світі. А музика розмовляє з душею - і триста років тому, і сто, і
сьогодні..."
Алла ФЕДОРИНА.
Суми.
* * *
Газета "Dанkор"
понедельник, 24/11/2003
"Забабахать" Баха
06.11.2003
В Сумах проходил международный фестиваль классической музыки
"Bach-fest". Впервые после полуторагодичного перерыва сумчане
услышали произведения Баха, сыгранные на клавесине...
Пересадка
органа
30.10.2003
После семнадцатилетнего пребывания в стенах Троицкого собора
наш орган меняет свое место. Специально для того, чтобы найти новое пристанище
для инструмента, из Чехии в Сумы приехали специалисты фирмы, выпускающей органы.
* * *
Газета "Ваш шанс" №42/43, 15-22/11/2003
Осенний «Бах-фест» приглашает
В этот раз среди его участников новый
солист "Виртуозов Москвы"
Международный фестиваль старинной музыки давно стал традицией
культурной жизни Сум. С 1993 года в нашем городе прошло 20 праздников органного,
камерного и джазового искусства. Не стала исключением и нынешняя осень. Неизменный
организатор и продюсер этих фестивалей Орест Коваль вновь подготовил семь замечательных
вечеров в филармоническом зале.
Помимо постоянных спонсоров, нынешний фестиваль поддержала
городская власть, и впервые на открытии ожидалось присутствие мэра. К сожалению,
должно быть, важные государственные дела ему по-мешали, и 5 октября праздник
стартовал с легкой руки секретаря горсовета А.Атамана, В этот день зрителей
ожидала встреча с саксофонистом Вячеславом Казыкиным и пианисткой Людмилой
Зайцевой - музыкантами из Франции с украинскими корнями.
; Выпускники
Киевской государственной консерватории им. Чайковского, они с 1984 года выступают
дуэтом. В их программе прозвучали переложения старинных произведений И.С.Баха,
Л.Винчи, А.Вивальди, а также оригинальные сочинения современных композиторов.
Особенно трогательно прозвучал «Людин-вальс», написанный Вячеславом по обожаемым
Людмилой шопеновским мотивам.
11 октября сумчане познакомились с творчеством 14-летнего флейтиста Антона Чурикова,
которому аккомпанировала лауреат международного конкурса Лариса Лабинцева. Несмотря
на юный возраст, Антон в 1999 году выступал как солист с камерным оркестром
«Виртуозы Москвы» под руководством В.Спивакова. К тому же он участник международного
фестиваля «Музыкальные ассамблеи», лауреат международного конкурса <Серебряный
дзвон», обладатель Гран-при Всеукраинского конкурса им.Л.Бетховена,
18 октября любителей духовной музыки ждет встреча с хоровой академической ка-пеллой
«Почайна», которая действует при Национальном университете «Киево-Могилянская
академия». Этот музыкальный коллектив, состоящий в основном из студентов, стремится
возродить культурные традиции а-капельного пения. Благодаря основателю и неизменному
руководителю «Почайны» Александру Жигуну коллектив добился больших творческих
успехов. Сегодня он выступает не только в Национальном доме органной камерной
музыки и Национальной филармонии, но и в Златоверхом Свято-Михайловском соборе,
кафедральном Свято-Владимирском соборе и в других храмах Киева...
Гости из Москвы, Львова и Киева на сцене филармонии
Вероятно, многие помнят, какой фурор на прошлом «Бах-фесте»
произвела москвичка Юлия Брусенцова. Встреча с ней, а также с нашим земляком,
а ныне студентом Гнесинки Юрием Пановым ждет нас 24 октября. Молодые музыканты
исполнят произведения Баха, Гайдна, Шуберта, Брамса, Листа. Следующий день фестиваля,
28 октября, порадует любителей скрипичной музыки. На филармонической сцене выступят
пятикурсница Львовской музыкальной академии Лидия Футорская и дипломант международного
конкурса пианистка Наталья Мартынова.
А завершат фестивальную программу 30 октября ветераны сумских «Бах-фестов» -
музыканты из Киева. Исполнительское мастерство выпускницы Национальной музыкальной
академии Ольги Шадриной-Лычак уже получило признание не только в Украи-не. Она
лауреат VII Международного конкурса исполнителей в Париже, обладательница III
премии в категории камерной музыки, а также специального приза на XII Международном
конкурсе им. Баха в Лейпциге.
В этот раз она будет играть на клавесине. Во втором отделении выступит виолончелистка
Юлия Белоусова, представив произведения западноевропейских композиторов ХVI-ХVIII
веков. А в последний день октября в зале филармонии состоится концерт мастеров
духовой музыки. Это трио киевлян в составе Богдана Галасюка (гобой), Богданы
Стельмашенко (флейта) и Тараса Осадчего (фагот). Не пропустите праздник, начало
концерта по зимнему расписанию в 18.10.
Наталья ЯРОШ
* * *
Газета "Панорама", №44, 29/10/2003
Bach-fest продолжили музыканты из Москвы
Фестиваль классической музыки «Васh-fest;» продолжает-ся.
В областной филармонии 24 октября выступили музыканты из Москвы Юрий Панов и
Юлия Брусенцова. Оба — довольно молодые люди, студенты Российской академии музыки
(класс профессора А.Севидова). Оба пианиста выступали в нашем городе весной
на фестивале Оrganum'03, и публика их помнит.
Юлия — лауреат Международного конкурса пианистов, проходившего в Тольятти в
этом году. Она завоевала там вторую премию. У Юрия Панова с «регалиями» дела
обстоят пока скромнее — только Огganum'03. Юлия родом из Казахстана, Юрий —
сумчанин. Вот и вся анкета...
Программа концерта была построена таким образом, что в первом отделении звучали
только произведения Баха.
Прелюдии и фуги
исполнял Юрий Панов, а в конце отделения Юлия Брусенцова сыграла музыку
Баха-Бузони (Чакона из Партиты для скрипки №2 а-moll).
Менеджер фестиваля Орест КОВАЛЬ перед тем, как прозвучало это произведение,
прочитал для публики минилекцию о том, что музыка посвящена памяти первой жены
Баха и. как обнаружили исследователи, содержит зашифрованные математические
символы: даты важнейших в жизни событий, (Можно размышлять о связи с высшими
силами, а можно просто слушать),
Впечатление, произведенное на публику, было ошеломляющим — дружный вызов на
«бис».
Второе отделение концерта - более легкое. Звучала музыка Гайдна, Брамса, Листа
и Шуберта. Наиболее характерная черта выступления Юлии Брусенцовой и Юрия Панова
— аншлаг. Такое редко бывает на концертах классической музыки в нашем городе.
Между прочим, Орест Коваль сообщил перед концертом: «Мониторинг всех прошлых
фестивалей показал, что успех концертов на 15-20% зависит от публики». Поэтому
спасибо и нам тоже!
Алексей СИКОРСКИЙ
* * *
Газета "Суми і сумчани", №43, 23/10/2003
ВІЗИТ "ПОЧАЙНИ" ДО СУМ
18 жовтня 2003 року Сумська обласна філармонія
зустрічала хорову капелу "Почайна" Києво-Могилянської академії. Історія
виникнення цього колективу сягає у ХVІІІ ст. з моменту заснування навчального
закладу. Слава хору вийшла далеко за межі України. Серед його учасників найяскравішими
постатями ХVІІІ-ХІХ ст. були Сковорода, Березовський, Бортнянський, Ведель.
Продовжуючи традиції попередників, хор виконує духовні твори Веделя, Дилецького,
Керубіні. Поряд з ними звучать безсмертні фрагменти "Маріацельськоі меси"
Гайдна, літургії Стеценка та Рахманінова,
Сучасна хорова капела Академії набула широкої популярності як в Україні, так
і за її межами. Концерти проходять у Празі, Варшаві, Кракові, Відні. Хор Києво-Могилянської
академії — лауреат І Міжнародного фестивалю хорової музики у Львові, учасник
І Міжнародного фестивалю "Миsіс World" у м. Фівіцано (Італія).
Капела "Почайна" підносить музичну культуру сучасної України і спонукає
нас до вивчення і шанування українського мистецтва.
Лілія ТИМЧЕНКО
студентка IV курсу Сумського вищого училища мистецтв і культури
ім. Д.Бортнянського
КОНЦЕРТ МОЛОДОГО МУЗИКАНТА
Справжнє задоволення отримали всі, хто відвідав концертний
зал Сумської обласної філармонії 11 жовтня. Тут відбувся концерт учасника славетного
бахівського фестивалю — юного флейтиста з Луганська Антона Чурікова. Слухачів
приємно вразила високопрофесійна гра 14-річного виконавця. Антон зріс у родині
музикантів Його мама диригент-хормейстер і кандидат мистецтвознавства, молодший
брат — вокаліст і волторніст. Вчиться Антон у свого батька, який має свої музичні
твори і готує до видання книгу "Українська школа гри на флейті". Освоювати
гру на блокфлейті, а згодом і на великій флейті, Антон почав з 6-ти років. В
10 років виступив як соліст із камерним оркестром "Віртуози Москви"
під керівництвом В.Співакова, учасник Міжнародного фестивалю "Музичні асамблеї"
(Харків, 1999) та концертів Фонду В.Співакова (Москва, 2002).
У 13 років він стає лауреатом міжнародного конкурсу "Срібний дзвін"
в Ужгороді. Володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу ім. Л.Бетховена в Харкові.
Зараз Антон вчиться в школі мистецтв. Торік юнак їздив до Німеччини, де в Кельні
й Бонні дав 5 концертів. Після цього професор К.Мюллер запросив його на конкурс
ім. Ф.Кулау, до якого Антон зараз готується.
Ірина КУЧЕРЕНКО
студентка IV курсу Сумського вищого училища мистецтв і культури
ім. Бортнянського
* * *
Газета "Панорама", №43, 22/10/2003
НЕ "ПРОФИ", НО МАЭСТРО. Очередной
сюрприз фестиваля.
Фестиваль классической музыки «Васh-fest» 18 октября
был продолжен несколько необычным концертом. В зале областной филармонии выступила
академическая хоровая капелла
«Почайна»,
созданная при национальной Киево-Могилянской академии. Это был единственный
концерт в программе «Васh-fest», на котором не исполнялись произведения Баха.
Продюсер фестиваля Орест КОВАЛЬ сказал по этому поводу: «Музыка Баха и произведения
из репертуара капеллы «Почайна» написаны в одну и ту же эпоху. Этот коллектив
поможет слушателям расширить свои представления о музыке барокко». Основ-ное
творческое достиже-ние коллектива — возрождение произведений украинских композиторов
ХVШ-ХIХ веков, воспитанников Киево-Могилянской академии.
Музыка украинская...
В программе прозвуча-ли произведения Артемия Веделя, нашего
земляка с трагической судьбой. Он рано умер, но успел написать двенадцать литургий.
Руководитель коллектива «Почайна» Александр ЖИГУН рассказал, что современными
исследователями была найдена партитура, проведена графологическая экспертиза
и доказано, что это Ведель. Так возвратилось утерянное. Теперь эта литургия
в репертуаре капеллы. (Артемий Ведель писал музыку для церковного хора, но официальная
православная церковь считала ее слишком итальянской. Однако его произведения
сохранились и выжили).
...и итальянская
Сразу же после Веделя «Почайна» исполнила произведение итальянца
Луиджи Керубини. Этот человек жил в одну эпоху с Артемием Веделем, но судьба
его была более счастливой: жил дольше, был ректором Французской академии музыки.
Его сравнивали с Моцартом, хотя возможны и другие сравнения. В репертуаре «Почайны»
— произведения Вивальди, Моцарта, Гайдна, Березовского.
Во втором отделении прозвучала написанная в 1910 году литургия Кирилла Стеценко,
о котором Александр Жигун сказал: «Кращого композитора не було», — и музыка
Виктора Степурко — канонические гласы, которые исполнялись с аккомпанементом,
что противоречит традиции.
В этот день в филармонии можно было приобрести компакт-диски с записями «Почайны».
За два года капелла записала семь компактов. Это цикл, посвященный духовной
музыке Европы, и украинская музыка представлена в нем как одна из ветвей европейской
музыкальной культуры.
Еще одна особенность концерта — в коллективе нет профессиональных музыкантов.
Большинство из них — студенты, учащиеся различных специальностей, далеких от
музыки. Но мастерство этих «любителей» оценили почти во всей Европе. Хор имеет
почетные дипломы фестивалей и Международную премию им. В.Михайлюка. «Почайна»
— не «профи», а маэстро.
Алексей СИКОРСКИЙ
Газета "Панорама", №46, 12/11/2003
БАРОККО В XXI ВЕКЕ. Рейтинг фестиваля - рейтинг
города.
Двадцатый фестиваль классической музыки, проходивший
в нашем городе, закончился 31 октября. Всего в рамках Васh-fest'03 состоялось
семь концертов. В зале областной филармонии выступали музыканты из Франции,
России и украинские (Луганск, Львов, Киев). Финал фестиваля оказался весьма
плотным - три концерта почти подряд: 28, 30 и 31 октября. Завершился фестиваль
выступлением трио из Киева: Богдан ГАЛАСЮК (гобой), Богдана CТЕЛЬМАШЕНКО (флейта)
и Тарас ОСАДЧИЙ (фагот). Все музыканты - лауреаты различных международных конкурсов.
Богдана Стельмашенко даже выиграла Гран-при на Международном фестивале конкурса
им. Лантье в Париже. В их репертуаре преимущественно трио-сонаты европейских
композиторов эпохи барокко - Бах, Вивальди и др. Вообще, основное направление
фестиваля - музыка барокко, хотя на каждом концерте звучала и современная. Большинство
выступавших музыкантов играют в нашем городе не впервые, они приезжали в прошлые
годы на фестивали Оrganum и Васh-fest.
О том, что в Сумах проходят ежегодные фестивали классической музыки музыкальных
кругах Киева и вообще в мире. Рейтинг фестивалей растет, а значит, повышается
рейтинг города как культурного центра. Продюсер фестиваля Орест КОВАЛЬ говорил,
что если раньше в организации и проведении фестивалей помогал Международный
фонд «Відродження», то теперь к этому подключились отечественные меценаты. Причем
некоторые - по собственной инициативе, без просьб.
Алексей СИКОРСКИЙ
